Я ОБРАЗ ЖИЗНИ ЗАМКНУТЫЙ ВЕДУ. ЖИВУ ТИХОНЬКО, БЛИЖНИМ НЕ МЕШАЯ. НО Я ВСЕГДА НА ВЫРУЧКУ ПРИДУ... КОНЕЧНО, ЕСЛИ ВЫРУЧКА БОЛЬШАЯ
Решила собраться с мыслями, ни одна мысль на собрание так и не пришла...
К сведению "трудоголиков"...   Державний службовець/договір цивільно-правового характеру   Улыбайтесь..., пока где-то свирепствует работа   Заміна паспорта України на ID картку нового зразка   01.03.2022 змінюється структура органів виконавчої дирекції ФССУ   Отримання допомоги від Фонду соцстрахування України за е-лікарняним    Номер е-лікарняного сумісника потрібно вносити у заяву до знаку крапки    Використовувати факсиміле при оформленні первинних документів   Проведення класифікації посад державної служби   Оформлення дитячого закордонного паспорту    Довідка про несудимість в застосунку “Дія” та як її отримати   Звільнення недобросовісного працівника (судова справа)   Додаткові гарантії працевлаштування неконкурентоспроможних категорій громадян    Органи влади з 01.03.2022 не мають права просити реєстрацію місця проживання   Що вважається систематичним невиконанням трудових обов’язків (судова справа)  

Помнить о родителях - жизненный закон

Сына мать качала... баюшки - баю,
Вырастешь сыночек... помни мать свою.
Ночь уже проходит и встает заря,
Мать качала сына... думала - не зря.

Все плохие мысли от себя гнала,
И с какою гордостью в первый класс вела.
Годы пролетели - вниз с горы, рекой,
В жизни у мальчишки - первый выпускной.

Далее учеба в городе большом,
А потом сыночек в армию ушел.
Мать переживала... ночи не спала,
Каждую копейку сыну берегла.

Господа просила... все слова, как стон,
О здоровье сына у святых икон.
Свадьба отшумела... "Дым стоял столбом"
И сынок покинул старый отчий дом.

Жизнь его кружила в карусели дней,
Не звонит... не пишет матери своей,
А она все плачет сидя у окна,
Серенькая кошка... да она - одна.

И душа рыдает и под сердцем жжет,
Что же сын не едет... внуков не везет?
Все у сына в общем в жизни хорошо,
Жизнь свою устроил, сам себя нашел.

Для семьи трудился не жалея сил
... А о ней не вспомнил... а о ней забыл.
И никак до сына это не дойдет,
Что молитвой мамы, он вот так живет.

Плачет сын у гроба... "Мамочка , прости"
Ношу эту тяжкую до конца нести.
Помнить о родителях - жизненный закон,
Он об этом вспомнил после похорон.

На глаза попались в тайном уголке,
Сбереженья мамы в носовом платке.
Рядышком записка... "Я тебя ждала,
Здесь насобирала, что, сынок смогла".

Плакал над деньгами сам себя кляня,
Он такие деньги делал за полдня.
И душа рыдает... и прощенья нет,
Мать их собирала целых десять лет..
(Автор? Инет)