Я ОБРАЗ ЖИЗНИ ЗАМКНУТЫЙ ВЕДУ. ЖИВУ ТИХОНЬКО, БЛИЖНИМ НЕ МЕШАЯ. НО Я ВСЕГДА НА ВЫРУЧКУ ПРИДУ... КОНЕЧНО, ЕСЛИ ВЫРУЧКА БОЛЬШАЯ
Решила собраться с мыслями, ни одна мысль на собрание так и не пришла...
К сведению "трудоголиков"...   Державний службовець/договір цивільно-правового характеру   Улыбайтесь..., пока где-то свирепствует работа   Заміна паспорта України на ID картку нового зразка   01.03.2022 змінюється структура органів виконавчої дирекції ФССУ   Отримання допомоги від Фонду соцстрахування України за е-лікарняним    Номер е-лікарняного сумісника потрібно вносити у заяву до знаку крапки    Використовувати факсиміле при оформленні первинних документів   Проведення класифікації посад державної служби   Оформлення дитячого закордонного паспорту    Довідка про несудимість в застосунку “Дія” та як її отримати   Звільнення недобросовісного працівника (судова справа)   Додаткові гарантії працевлаштування неконкурентоспроможних категорій громадян    Органи влади з 01.03.2022 не мають права просити реєстрацію місця проживання   Що вважається систематичним невиконанням трудових обов’язків (судова справа)  

Такая нежность

такая нежность - и не описать...
она как пух летящий тополиный, она - как робкий взгляд неуловимый...
мне умирать бы в ней и воскресать...
как белый иней раннею весной, она меня пронзает до озноба.
она не знает равнодушной злобы.
она похожа на пожар лесной...

такая нежность - не достать ко дну: во мне, как будто забурлило море.
оно сулит мне шторм, пучину, горе...
а я опять...опять... опять хочу к нему...

такая нежность...Господи, прости! - ее, наверно, не взвалить на плечи.
она во мне взрывается под вечер и душу разрывает до кости...
кричит: "пусти!" - и мне ломает руки, а я ее пытаюсь удержать.
она во мне - как лезвие ножа, когда вокруг сгущаются разлуки...

такая нежность...
погибать пора.
мне от нее - совсем сдавило горло.
и сердце, словно скрипка, плачет соло, а я ищу под плач его слова...

такая нежность... пламя от костра...я в ней горю! спасите, Бога ради!
мой сон давно печалями украден.бессонница мне - сводная сестра...

такая нежность...невозможно жить...
она во мне сочится отовсюду.
за что мне это? смилуйся...скажи...
я не могу так больше... я не буду...
я - как Иуда - каюсь и опять люблю тебя с невыносимой болью.
такая нежность - будто в рану солью...
не излечится. и не устоять.

мой город пуст.
в нем дождь идет тайком, целуя робко линии ладошки.
в моем дому на маленьком окошке давно уж нежность проросла цветком...

как огонек - тебе к нему поспеть.
обнять меня и целовать устало.
такая нежность - маленькая смерть...
а без нее мне целой жизни мало...


люблю тебя. безбожно и бессильно.
люблю тебя. и за любовь - спасибо...
люблю тебя. и не могу иначе.
люблю тебя и под дождями плачу...

за боль и муку.
за часы разлуки.
за эти губы, Господи, и руки...
за слов безгрешность.
ночи безмятежность...

во мне живет
и
скрипкой
плачет
нежность...

© Copyright: Алена Васильченко, 2014
Свидетельство о публикации №114061910263 

SemIra